Попри задекларовані Конституцією принципи народовладдя, за відсутності організованого громадянського суспільства, компартійно-кримінальними кланами здійснено узурпацію влади і створено олігархічну систему. При цьому ними фактично приватизовані і поставлені на службу всі владні інституції: Національний Банк, державна податкова служба, ЗМІ, СБУ, армія, міліція, прокуратура, суд, і навіть уповноважений ВР з прав людини.
Дії режиму в соціальній, гуманітарній та політичній сферах не залишають сумнівів, що ця влада - антинародна та антиукраїнська і веде Україну до катастрофи.
Ця влада настільки цинічна, що проти її утисків і обману безглуздо протестувати;
будь-яка подачка від них (нам нашого же) носить тимчасовий характер;
в її середовищі відсутні честь і совість, –
тому з цією владою безглуздо домовлятися.
З іншого боку:
– жодна політична партія навіть не декларує зміну СИСТЕМИ влади зі зміною ПРИНЦИПІВ СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН.
– партійна опозиція зайнята взаємним поборюванням і думає лише про відсотки на наступних виборах;
– розрізнені акції протесту не приносять видимого результату, а тому, певною мірою, деморалізують суспільство;
– свій внесок в дезорганізацію протестного руху вносять і деякі партії, які позиціонуються, як націонал-патріотичні, народні чи комуністичні, лідери яких пішли на таємні угоди з антинародним режимом, переслідуючи особисті інтереси.
Провокуючи націонал-патріотів червоними прапорами, теперішня влада переслідує дві основні мети:
– відволікає їх від основного завдання – повалення антиукраїнського олігархічного режиму;
– радикалізує рух опору в безперспективному напрямку, робить його безглуздим і відразливим в очах обивателя – виборця…
ПО-СПРАВЖНЬОМУ РАДИКАЛЬНИМИ Є ЛИШЕ ДІЇ, НАЦІЛЕНІ НА ПРИПИНЕННЯ ІСНУВАННЯ ОЛІГАРХІЧНОГО РЕЖИМУ І ВСТАНОВЛЕННЯ РЕАЛЬНОГО НАРОДОВЛАДДЯ.
Тому:
– НЕ відривати голови пам’ятникам більшовицької диктатури,
– НЕ палити червоні прапори,
– НЕ зривати георгіївські стрічки,
– НЕ вв’язуватись в провокативні міжнаціональні, міжконфесійні, міжпартійні протистояння, (тим більше – НЕ створювати їх),
а спрямувати всі зусилля на згуртування громадян всіх національностей, віруючих всіх конфесій, прихильників усіх партій з метою зміни СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО УСТРОЮ ДЕРЖАВИ, в якій різні громадські об’єднання і кожен зокрема матимуть свободу.
В результаті зміни СИСТЕМИ всі локальні проблеми, які нас зараз так дістають і спонукають до безрезультатних акцій протесту – вирішаться самі по собі, автоматично.
ГОЛОВНИМ ПИТАННЯМ БУДЬ-ЯКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ БОРОТЬБИ Є ПИТАННЯ ПРО ВЛАДУ.
З приходом до влади патріотичних сил з ідеологією національного солідаризму самі по собі зникнуть підстави для протистоянь і конфліктів:
– прихильники комуністичних ідей отримають право і можливість організовувати колгоспи і народні підприємства на підставі добровільного об’єднання громадян (а не через примус терором);
– працелюбний селянин може стати фермером-одноосібником (і не буде «розкуркулений»);
– будь-яка приватна ініціатива отримає свободу і підтримку держави, якщо буде спрямована на користь суспільству;
– кожна політична ідеологія отримає свободу агітації, а кожен громадянин можливість вибирати у владу її носіїв.
Завдання держави національного солідаризму – організація і сприяння позитивному розвиткові суспільства в умовах спокою і порядку.
Досягнення мети має здійснюватись через перезаснування держави шляхом прийняття Народної Конституції на референдумі за народною ініціативою.
Для реалізації цих завдань необхідно створити «народну ініціативу», для чого:
– об’єднати всі громадські організації, партії та окремих патріотів навколо ЦЕНТРАЛЬНОЇ ІДЕЇ – перезаснування держави на принципах національного солідаризму;
– опираючись на полум’яних патріотів, запалити віру людей в їх спроможність це здійснити.
Слід враховувати, що не кожен може ризикувати життям, свободою, здоров’ям, спокоєм, особистим часом, майном та ін. заради досягнення цієї мети. Але, приєднуючись до народної ініціативи, кожен повинен знайти ту межу власної пожертви, на яку він зараз спроможний заради спільного порятунку.
Без повалення влади олігархії і встановлення реального народовладдя у нашого народу немає майбутнього.
