Постгеноцидна нація має право на нестандартні програми відродження
Ось і стала історією чергова річниця пам’яті Великого голодомору української нації. Погасли мільйони поминальних свічок. Але залишилося дуже багато запитань, на які ніхто донині не дав системної науковообгрунтованої відповіді. Працюючи зі студентами, читаючи лекції для вчителів багатьох областей України, я чую немало запитань стосовно причин і наслідків Голодомору. Вважаю, що всі їх можна об’єднати в три групи.
По-перше, чому для першого в історії людства очевидно ритуального тотального вбивства людей голодом була визначена Україна, а жертовними агнцями було обрано саме українців? Чому !?
По-друге, чому найпотужнішого удару голодом в Україні було завдано по етнографічній Полтавщині, яка включає частини всіх нинішніх сусідніх з нею областей: від Київської до Харківської, від Черкаської до Дніпропетровської !? Чому !?
По-третє, чому жодного Голодомору в Україні не було під час німецько-фашистської окупації, а також під час польської, австро-угорської, угорської, чехословацької і румунської окупації різних частин України? Чому !?
В мене є відповіді на всі ці запитання, але нехай на ці поставлені запитання дадуть відповіді наукові комісії. Якщо зможуть, звичайно. І ще найважливішим запитанням є, що нам робити далі як постгеноцидному народу. Очевидна депопуляція, яка є найбільшою у світі бере початок з Голодомору. В Центральній і Східній Україні в 1933 році вимерли всі без винятку двометрові чоловіки. Їм для підтримання життя потрібно було багато їжі. Відбулася очевидна фізична деградація нації. Виступи в парламенті „їжакуватих комуняк” про те, що треба кинути гроші на село для підвищення народжуваності є черговою утопією.. Середній вік сільських жителів центральних і східних областей вже давно перевищив 60 років. То ви цим бабусям хоч по 10 мільйонів євро дайте, вони народжувати дітей не зможуть.
Треба оголосити на увесь світ, що ми як постгеноцидна нація маємо право на нестандартні програми відродження. Зокрема, треба організувати клуби «Українська сім’я», куди на конкурсній основі набирати неуражених Чорнобилем, наркоманією і СНІДом українських хлопців і дівчат. Зустрічаючись в цих клубах, вони створюватимуть нові родини. З останніми держава має підписувати угоди, що вони матимуть по 3-5 дітей. А держава візьме на себе працю забезпечення їх будинками в котеджних містечках, престижною і високооплачуваною роботою, освітою тощо. Тільки таким чином можна подолати наслідки Великого голодомору-голокосту української нації. Нічого іншого донині ніхто ні в Україні, ні за її межами для цього не запропонував. Мабуть, інших шляхів вирішення проблеми просто не існує.
У кожному організованому вбивстві є замовники, організатори і виконавці. Науковий аналіз ситуації з Голодомором можливий лише на основі причинно-наслідкових зв’язків. Безпричинних явищ навіть у принципі не буває. Так ось, цей аналіз однозначно вказує на те, що замовниками Голодомору української нації були сіоністські організації США. Інакше чому б то США визнали СРСР якраз у 1934 році, просто відразу після „остаточного вирішення української питання.” Ну хіба ж можна так відверто, панове-сіоністи, світитися на увесь світ. Думали, що не прийде час розплати? Організаторами Голодомору були комуно-більшовицькі керівники колишнього СРСР, „лица еврейской национальности” Каганович, Ягода, Сталін тощо. Виконавцями стали озброєні бандитські формування осіб з Центральної Росії, які „природно” ненавиділи „проклятих хохлов”. Росіяни мобілізували повністю деморалізованих, збожеволілих з голоду місцевих колабораціоністів-українців, які виконували найбруднішу роботу, переважно з транспортування і поховання померлих від Голодомору.
Закономірність геополітичного маятника історії, яку ще можна назвати закономірністю історичної справедливості, вказує на те, що через певний час починається відродження знищених захоплених, сплюндрованих націй, національних держав і створених ними цивілізацій і культур. Як маятник, який рухаючись в одному напрямку, досягає певної точки і починає свій рух у протилежному напрямку, так і плин історії неминуче карає загарбників, нації, які організовували геноцид інших народів, призводить до поступової деградації держав-завойовників. У нас на очах подібні процеси відбуваються в США, де мексиканці заселяють захоплені цією країною у Мексики штати. Назавжди знищені, як здавалося, іспанцями індіанські племена Південної Америки починають відвойовувати втрачені позиції. У Росії підкорені росіянами декілька століть тому народи починають знову повертати собі попередній статус. Багато таких прикладів і в інших частинах світу.
Закономірність історичної справедливості врешті-решт призведе до відродження України і українців. І тоді невблаганний хід історії, Доля і Бог обере нашу націю своїм знаряддям помсти ідейним замовникам, організаторам і виконавцям Голодомору в Україні.
Петро Масляк, віце-президент Академії наук вищої школи України, академік, професор Київського нац. Університету ім. Т. Шевченка, доктор географічних наук
