Поліцейську завісу Януковича над країною буде зірвано.
Як ми нещодавно і прогнозували режим Януковича таки готує фарс на очікуваному судилищі над Юлією Тимошенко.
Всупереч здоровому глузду та елементарній людській порядності, лідера опозиції таки планують силоміць притягти на засідання суду і помістити в спеціальну клітку, яка тепер називається "ортопедичний топчан". Хвору але незламну жінку влада цілеспрямовано намагається принизити і знищити, оскільки на рівні вже примітивних первісних інстинктів відчуває, що саме з ім'ям Юлії Тимошенко неодмінно буде пов'язаний крах та невблаганний кінець цього режиму. Автор та "генеральний менеджер" проекту "топчана" - міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко, який останнім часом, з малоз'ясованих причин, перебрав на себе функції головного опричника країни та охоронця деспотії від громадян власної країни.
За влучним зауваженням журналіста Віталія Портникова, саме цей "ортопедичний топчан" стане символом сучасної України, символом недолугого і бездарного правління Януковича. З таким самим успіхом можна було наставити шибенець вздовж вулиці Банкової - від будинку письменників до лігвища Януковича в адміністрації президента.
Влада так і не віддає собі звіту, що власноруч копає свою могилу. Ортопедичними топчанами вистилає вона собі шлях до власної катастрофи. Влада ніяк не втямить, що сама потребує мозкової ортопедії і протезів совісті та розуму.
Втім, цей внесок силових структур на чолі з МВС в скарбницю пенітенціарної ортопедії - далеко не єдиний.
Сьогодні влада однозначно переводить силові структури на колії перманентного протистояння з власним народом. Інакше кажучи, влада готується до силового придушення вуличних акцій протестів, оскільки відчуває, що вихід країни на майдани та вулиці - лише справа часу.
Зокрема, малопоміченим лишилося призначення, за протекцією Віталія Захарченка, на посаду командувача внутрішніх військ Станіслава Шуляка. Люди знаючі говорять, що саме цей лицар "без страху та докору", не замислюючись, кине війська проти людей. Також кажуть, що навіть начальник внутрішніх військ періоду Помаранчевої революції генерал Попков, який був готовий стріляти в Майдан, - просто "мати Тереза", у порівнянні з новопризначеним на посаду Шуляком.
Окрім того, сьогодні на розгляді у Верховній Раді перебуває законопроект про створення в системі МВС нової силової структури - Державної служби правопорядку. Ця служба має замінити внутрішні війська і остаточно позначити перетворення України на поліцейську державу. Саме на цю службу будуть покладені функції боротьби з "інакомислієм".
Словом, країна поволі сповзає в темряву силової поліцейської диктатури. Вони плювати хотіли на Європу чи якісь там європейські цінності. Вони будують паркани навколо Міжгір'я, навколо адміністрації, навколо судів, навколо України. Парканна філософія державотворення поки перемогла. Поліцейська завіса над країною - це єдине, що буде створене Януковичем за весь час його правління.
Влада боїться власного народу і готова до репресій. Влада боїться, що програє найближчі вибори і готова до фальсифікацій. Бо знову ж таки той самий пан Захарченко нещодавно зустрічався з редакторами провідних електронних ЗМІ для того, щоб напередодні примусити останніх створити систему інформаційної лояльності відносно МВС. Силовики просять не говорити про них погано, бо чудово знають, що говорити є і буде про що. Звичайно, всі ці процеси ніяк не наближають Україну до ідеалів світової демократії.
Вони були б стопроцентно сумними та незворотніми, аби не одне "але". Влада та силовики, на щастя, не розуміють, що їхня надмірна підготовка до силової боротьби з народною революцію невпинно наближає цю, таку страшну для них, революцію. І кожен крок до репресій, до переслідувань, до цькування з боку влади - це, водночас, і черговий крок по суїцидальній стежці режиму. МВС в цій історії, навіть без зміни абревіатури, перетворюється на Міністерство Власного Страху...
І нехай сьогодні вони готуються правити країною довго. Навіть довше, ніж Янукович. Мабуть, той самий Віталій Захарченко вже подумки міряє на себе мундир майбутнього "лідера нації", не зважаючи навіть на те, що наступництво серед українських силовиків, як відомо, має погану спадковість.
Вони ще не знають, що їх час закінчиться значно швидше, аніж зараз здається. Бо революція вже йде - на кухнях, на автобусних зупинках, на трибунах стадіонів, в серцях і душах мільйонів... Вихід її на вулиці це лише етап, етап якого не минути і не уникнути.
