Володимир ПИЛИПЧУК, академік Академії економічних наук, професор, для Волі народу
У сьогоднішньому інтерв’ю пана Томенка є теза, що майбутнє України і своїх дітей українці визначать на виборах, керуючись ”... розумом, серцем, чи шлунком”. Хоча, я б замість сполучника „чи”, поставив би сполучник „та” (шлунком).
Наступне. Читаю останні соціологічні дослідження, які показують, що ПР, начебто, „набирає” від 20 до 26% голосів виборців. А Тигіпко (найнездаліший за результатами роботи урядовець, не рахуючи Азарова) замахнувся аж на 30-35% голосів підтримки ПР за партійними списками.
Спершу стосовно соціологічних досліджень. Методологія соцопитувань, що використовується в Україні, розрахована на застосування в умовах демократичного суспільства і не може вважатися прийнятною для суспільства з авторитарною системою влади, тому що всі, хто незадоволений владою, але її бояться, відповідатимуть, що цю владу підтримують, або не знають. як голосуватимуть, або не знають, чи прийдуть на вибори. Згадана категорія (боязливих громадян) ніколи не відповість відверто, що голосуватиме „проти” влади. Не відповість, бо не знає наступного: - хто і для чого проводить опитування; - куди і кому дослідники-„опитувачі” цю інформацію спрямують; - чи не зашкодять його відповіді його ж кар’єрі, доброботу, спокою, свободі, чи навіть- його життю. Соціологи мають розуміти, шо опитування проводиться не у вільній країні, а при диктатурі криміналітету. Люди-боягузи чи хитрі, завбачливі, не відверті завжди будуть казати, що вони "ЗА" владу. Але соціологи цих моментів не враховують, задаючи людям питання “в лоб”. У методології передвиборчих досліджень відсутні розрахунки кількості „заляканих” громадян, тому і відсутні поправочні коефіцієнти „на страх” людей перед владою. Тому я пропоную будувати аналіз рівня підтримки влади на виборах на основі іншої методології. А саме тієї, про яку натякнув пан Томенко. Проаналізуємо, на яку максимальну підтримку населення може розраховувати ПР, відштовхуючись від згаданих вище висловлювань, при умові, що вибори відбудуться без фальсифікацій.
30-35% % підтримки ПР (за Тигіпком) - це фантастика і велика неправда - одночасно! Моя оцінка наступна: максимально можлива кількість голосів, що теоретично можуть бути віддані за ПР коливається в межах 17-19 %. І я так стверджую не як провидець, а як науковець, що знайомий з методологією статистичних досліджень. Такий висновок я зробив на основі аналізів результатів інших опитувань громадян, де предметом опитування були запитання на зразок наступного: „Чи задоволені своїм життям?” „Чи бажаєте ви змін у країні?”, „Чи у вірному напрямку розвивається ситуація в державі?” , „Чи вірите у своє світле майбутнє в Україні?” та інші подібні. Так ось, мій аналіз результатів саме таких опитувань висвітлює число, що стійко коливається біля 17%. Якщо 17% громадян України всім задоволені і їх усе влаштовує, то саме вони за власним покликом душі МОЖУТЬ проголосувати за ПР. Повторюю –„можуть” голосувати за ПР, але чи будуть, чи всі вони прийдуть на вибори? Одночасно, уявити собі людину, що не відноситься до згаданих 17% „щасливих” громадян, яка буде голосувати за владу, яка щасливими їх не зробила, важко. НЕМОЖЛИВО собі уявити виборців, яких влада зробила НЕщасливими, і вони „забажають” знову проголосувати за ПР, якщо вони не психічно хворі, чи неадекватні. Такі теж є. Недавно я прочитав думку одного луганчанина, який про відомого там регіонала сказав, що той бандит і обікрав Луганщину до нитки, але він голосуватиме за нього і ПР, бо основна біда - „бандери”!!!. Максимум, чого бажає цей донецький раб – стати рабовласником українців, але не рівним серед рівних. Тобто, для України не так страшний сам чорт, як .....чортенята.
Сьогодні 73,5% жителів Луганскої області вважають, що ситуація в країні развиваєтся в неправильному напрямку. А скільки „проголосує” проти влади – покажуть вибори. Якщо більше 27% , то фальсифікація – основний прийом ПР. Якщо жителі центру, півночі і заходу України сприймали ПР на попередніх виборах як небажану політичну силу, то зараз сприймають як ворожу. По іншому склалась ситуація в південно-східному регіоні. Якщо жителі цього регіону сприймали ПР на попередніх виборах як бажану і навіть любиму політичну силу, то зараз частина з них змінила свою любов на відверту ненависть до них. Тобто ПР в серцях і умах їх виборців вже програла. Результати вищезгаданого аналізу „кількості щасливих” прихильників ПР підтверджуються (збігаються) з результатами іншого аналізу, що проводився в інших площинах. А саме : - 80% активів України сконцентровано в руках 5% сімей жителів України. Не всі, але більшість із них – потенційні прихильники ПР. Щастя олігархів – загроза Україні! - близькі друзі олігархів, що мають значний зиск від кооперації з ними - в межах 3-4%. Не всі, але більшість із них – потенційні прихильники ПР. - весь чиновницький апарат, призначений ПР, та їх сім'ї - 1-1,5%. Не всі, але більшість з них – потенційні прихильники ПР, особливо на півдні-сході України. - у кожній країні психічно хворих 2-3%. Це їх генетична "ніша" незалежно від національності, віросповідання, країни проживання та ін. Вони завжди „люблять” владу, навіть якщо вона не турбується про їх побут і лікування. - фанатичні і агресивні прихильники "руськаго міра", або затяті, "професійні" анти українці: на всіх попередніх виборах вони не набирали й 2% голосів виборців. - частина тих російськомовних, для яких російська мова - більший пріоритет, ніж рівень їх життя і демократичні цінності - приблизно 3-5%. У підсумку: знову отримуємо максимальне число гіпотетичної підтримки ПР у межах 17-19%. Як кажуть математики, це "максимум максиморум", що можуть набрати регіонали на виборах. Усі інші проценти (понад 17-19%) – то або "художній свист”, або передвиборчі, виборчі, післявиборчі маніпуляції, або незаконні "схеми”. Але якщо вибори відбудуться без належного контрою зі сторони виборців, то вони можуть почути що за ПР "віддано" і 130% голосів виборців... Одначе, влада вже програла, програла ДО початку голосування. Програла симпатії виборців, програла, бо кількість незадоволених владою громадян суттєво перевищила кількість нею „ощасливлених”.
Про провали влади написано багато: - провал у економіці, коли за перше півріччя зріст ВВП був лише 3%, а за результатами року очікується ще нижче - 1% зростання, а в промисловості й сільському господарстві – стрімке падіння обсягів виробництва; - провал пенсійної реформи, провал податкової реформи, провал соціальної політики; - бюджетна політика „розпиляна” на олімпійській циркулярці і досягла вершин „вишок Бойка”. Граються в управління економікою держави, як діти, але грабують, як дорослі; - провал грошово-кредитної, курсової і монетарної політики. Вивели за кордон біля 60 млрд. доларів і саме на таку суму збільшили заборгованість перед іноземними державами. Нормальній владі Україні іноземні кредити для бюджету і НБУ не потрібні. Кредити потрібні злодіям при владі. Тому й курс гривні – під загрозою. Попереду – суттєва девальвація валюти і такий же суттєвий зріст інфляції. Резерви НБУ невпинно і впевнено тануть. Збереження українців розтануть, як морозиво в літню пору . - провал у боротьбі з корупцією, контрабандою, наркоторгівлею, работоргівлею, чорними трансплантологами, відмиванням „брудних” грошей, втечею капіталу в офшори... Складається враження, що не з самими негативними явищами покінчено, а покінчено саме з боротьбою проти них. Укріплюється думка в суспільстві і за межами країни, що саме влада очолює (“кришує”) згадані процеси. Янукович із Азаровим, Тигіпком та ін., вступаючи перед „ЛОХторатом”, не перестають нахвалювати про небувалі успіхи за ці майже три проклятих роки, які „снізошлі” на Україну і її населення з донецьких териконів... Одним словом, у боротьбі за „покращення” вже сьогодні найбільших досягнень здобула лише статистика. Чим більше чуємо про донецьке „покращення”, тим більше хочеться у „помаранчеву” руїну. При правильній ситемі управління державою, при цивілізованій владі чесні її громадяни не повинні бути бідними, а нечесні – багатими
Провали в зовнішньо-економічній політиці влади: - обсяги експорту продукції невпинно падають, а імпорту – ростуть; - спільне українсько-російське будівництво АНів виявилося блефом; - знижку за газ (Харківські угоди) оформили як зростання боргу України перед Росією; - зменшення ціни на російський газ, яку обіцяли перед виборами - довгограюча буфонада, спектакль ; - будівництво терміналу для прийому зрідженого газу, отримання газу з Європи та інші „прожекти” стали анекдотами; - підписання угоди про зону вільної торгівлі (ЗВТ) з Росією і СНД відбулося влітку, коли Україна досягла 3% зросту ВВП. Перед підписанням тигіпки-азарови обіцяли, що ЗВТ дасть додатковий приріст ВВП України в 3,5 відсотки. Тобто на кінець року мали вийти на 4,5 % зросту. Але вже сьогодні (за два місяці до кінця року) ті ж дійові особи вже повідомляють, що приріст ВВП України в 2012 році складе всього... 1%. Як же ви рахували, втягуючи Україну в ЗВТ із СНД? Чи бачили очі, що підписували? Чим керувалися депутати (ПР+ комуністи+ литвинівці), коли ратифіковували невигідний Україні договір, що призвів до падіння темпів зросту ВВП, до ескалації „сирної” війни?
Наступне. Провали в зовнішньо-політичному курсі влади: - команда ПР „успішно позбулася” політичної підтримки не лише Європи, США, але й Росії; - а ні сухопутний, а ні водний кордони України з Росією, відповідно - не демарковані і не делімітовані, тобто не узаконені; - євроінтеграція - „наказала довго жити”; - наближення України до європейських стандартів життя відбувається способом „рака-самітника”; - лідери команди ПР стають „нерукопожатними” в світі через пусто-порожні обіцянки і їх наступне НЕвиконання . Після обрання Януковича президентом України російські шовіністи почали називати нашу державу УРКАїною. Бо у ПР немає внутрішнього почуття, що вони керують великою європейською державою, немає любові до народу котрий фінансує їх утримання. Вся активність ПР спрямована на любов до розваг, до приємного відпочинку, до міжнародного туризму, до власної розкоші, до власного збагачення, до майна за кордоном, до навчання дітей за кордоном, до лікування за кордоном, до спорту й мисливства (в тому числі й на власних громадян та на їх майно).... Чесно кажучи, до приходу ПР до абсолютної влади я оцінював їх набагато сильнішими і якщо не розумнішими, то хитрішими, ніж виявилося тепер. Тепер вони плюс до їх піратських „достоїнств” виглядають банально некомпетентними в макроекономічних розрахунках і управлінні економікою держави. Лише один маленький приклад. Півроку „ламали собі голову” і „забивали баки” населенню, що якщо піднімуть пенсійний вік, то Пенсійний Фонд у 2013 році стане бездефіцитним. Запропонували і провели відповідний закон. Але.... дефіцит Пенсійного Фонду в 2012 році ЗРІС у 1, 5 рази.... Грамотні – аж жуть.
Шановні мої співвітчизники, шановні виборці, шановні громадяни Держави Україна! Всі ми прагнемо щасливішого майбутнього не лише для себе, а й для дітей та онуків, для майбутніх поколінь усіх громадян. Але прагнути змін на краще мало - майбутнє необхідно самим „створювати”. Самим змінюватися, змінювати систему влади, змінювати людей у владі, активно реагувати на всі проблеми держави, регіону, проблеми своїх сусідів, друзів... Учора подивився новини з Європи. Громадяни Іспанії вийшли на масові протести тому, що їх не задовольняє проект бюджету на наступний рік. Хто в Україні виходить на протести проти прийняття „не такого” бюджету? Громадяни Італії виходять на протести, бо недостатньо виділено коштів на освіту. Хто в Україні виходить на протести? В іншій країні вийшли громадяни за збільшення фінансування медицини... Ось це є ознаками цивілізованого суспільства. Ознакою, що влада належить народу. Якщо українці бажають європейських стандартів життя в Україні, то мають переймати приклад з європейців. І для початку – масово вийти на вибори і до кінця проконтролювати весь процес, аж до остаточного підрахунку голосів. Україна має „йти в Європу” прикладом власних дій її громадян. Громадяни України мають примусити владу перейняти досвід і шлях Європи. А якщо нинішня влада відмовилася від європейських стандартів для вашого життя, то її слід змінити. Лише так європейські стандарти життя в Україні стануть реальністю.
Нашій країні давно вже потрібні не сильні (загребущі) руки, а розумні голови... Нинішні ПАСТИРІ не „пасуть овець”, а лише їх стрижуть. ПарикМАХЕРИ ! Треба бути готовим до опору влади чесним виборам. Для неї всі, хто не хоче й надалі бути рабом, являються ворогами. Особливо слід активізуватися „жителям Донбасу”, щоб їх надалі не лякали американськими валянками й наколотими апельсинами, щоб ніхто не зміг сказати, що „Донбасс - это не регион, а диагноз”. Тому виборці півдня і сходу (по відношенню до ПР і комуністів) мають виконати роль Тараса Бульби - „ я тебе породив, я тебе і вб’ю!” Південь і схід мають стати такою ж частиною громадянського суспільства, яким уже частково став захід, центр і північ України. У 2005 році виборці саме цих територій привели до влади Ющенка, але коли виявилося, що він їх обманув з „покращенням”, то саме ці ж виборці і проголосували „проти” обрання його президентом повторно. Люди сказали: хоч ти й наш, але не справився - йди геть! Так має зараз вчинити й південь і схід України по відношенню до ПР та комуністів, які забагато часу керують на місцях, та й у центральних органах також. За партію регіонів і комуністів може проголосувати лише той, хто ненавидить Україну, кого не цікавить доля своїх дітей та онуків!
Щоб змінити ситуацію в Україні на краще, всі, хто має право голосу, мають прийти на вибори і проголосувати. Якомога більша кількість виборців має проконтролювати хід виборів та підрахунок голосів. Щоб надалі не мучитися під владою „донецького паханату”, слід проголосувати за об’єднану опозицію – “Батьківщину” та “Свободу”. Деякі закликають проголосувати і за УДАР. Моя сім’я на виборах мера Києва голосувала за Кличка, в якому ми були впевнені. Але не впевнені в його команді... Я її не знаю, але насторожує те, що в пресі постійно публікуються факти, що багато членів УДАРу або працють на ПР, або ПРівцями являються вже, або перейдуть до ПР у новому парламенті. Я був би радий, якби цей негатив не справдився. Сам факт створення політсили „Україна-Вперед” я вітаю, оскільки це є свідченням розколу між олігархами в ПР. Тобто, не всі олігархи поділяють залізобетонну практику діяльності ПР. Не всі олігархи впевнені у своєму благополучному „завтра” в умовах, коли внутрішньо-ПРівська „сім’я” заявила про свою гегемонію. Особисто я голосуватиму за СВОБОДУ. Якщо ми бажаємо змін, то повинні привести до влади не лише нових людей, але й нові політичні сили. Не змінивши домінування нинішніх політичних сил у парламенті, досягти змін у результатах його роботи неможливо навіть теоретично! Голосуватиму за СВОБОДУ, бо це партія не лише патріотична, але й ідеологічна. І я надіюсь, що навіть якщо хтось із них і подумає продатися, то йому „скрутять роги” свої ж однопартійці і їх виборці, що є досить рішучими. На сьогодні партія Ющенка може набрати 0,5% голосів. Знаючи цю ситуацію, Ющенко мав би закликати своїх виборців голосувати за СВОБОДУ. Тоді потужність нинішніх опозиціонерів була би більшою. Якщо Ющенко, знаючи передвиборчі рейтинги своєї політсили, так не вчинить, то це ще раз підтвердить, що він „Троянський кінь” Партії Регіонів на електоральному полі демократичних сил. Знову підтвердить, що він продовжує ставити свої особисті інтереси, інтереси своєї „партійки” вище суспільних інтересів, вище інтересів Держави. Підтвердить, що він, пробувши 5 років у кріслі президента України, так ним і не став - ні за мисленням, ні за характером своїх дій! Надіюсь на здатність Ющенка проаналізувати ситуацію. Та й якийсь процент виборців ОО “Батьківщина”, яка впевнено проходить до парламенту, могли б віддати голос за СВОБОДУ. Тоді, сумарно, кількість нинішніх опозиціонерів, могла б збільшитися в парламенті мінімум на 6 відсотків! ТАКА математика спільного успіху.
Думайте українці, дійте і перемагайте супостата у своїй Вітчизні.
