Сучасне рабство – це система устрою «демократичного» суспільства, де одна людина (раб) є приватною власністю іншої людини (рабовласника, господаря), хоча йому (рабу) здається, що він сам собі господар. Раніше до рабства потрапляли полонені, злочинці або боржники.
Рабів продавали на ринках як худобу або обмінювали на більш необхідні речі, як філателісти обмінюються марками. Сьогодні до рабства може потрапити ціла країна в якій проголошено демократичні засади і цінності та начебто діє верховенство права. Країна свідомих громадян, в якій пропагується (негласно) культ сексуального рабства. Саме сексуального рабства, бо "мають" (гвалтують) кожного громадянина цієї країни. Навіть не країни, а території. Території, бо країною або державою назвати утворення добровільного рабства, не повернеться язик.
Раби проживають (не мешкають, а саме проживають своє життя) на (не в, а на) окупованих, колонізованих, анексованих, а останнім часом на приватизованих територіях. Приватизованих, разом із проживаючими на них рабами.
Раб мусить чітко дотримуватись і виконувати правила встановлені господарем - рабовласником.
Правила встановлені господарем, передбачають права і обов’язки сучасного свідомого раба. Всі раби мають рівні права, обов’язки та несуть однаково сувору відповідальність за недотримання встановлених правил перед їх рабовласником.
Сучасний раб, має право:
- вважати, що має ПРАВО;
- передавати рабство у спадок;
- безперешкодно пропагувати і поширювати рабську психологію і цінності;
- вважати себе частиною демократичного суспільства і сподіватися на те, що від нього особисто, багато чого залежить;
- вважати, що на окупованих територіях діє принцип верховенства права та призумції невинуватості;
- вважати, що рабовласник виступає гарантом задоволення національно-культурних і мовних потреб свого раба, нав’язуючи свою культур-мультур та окупаційну мову;
- вважати гарантованим право на свободу думки і слова, на вільне волевиявлення, вираження своїх поглядів і переконань, на вільне зібрання, організацію мітингів, походів і демонстрацій;
- вважати себе єдиним джерелом влади під час окупаційного гноблення;
- вважати, що ніхто не може узурпувати резерваційно-територіальну владу;
- вважати, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах окупованої території, є об'єктами права власності її рабів;
- вважати, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено установленими правилами, бо правила можуть змінюватись в залежності від ситуації та потреб рабовласника;
- вважати, що він правильно вважає;
- вважати, що він має право на гідне життя, якісну освіту, високо кваліфіковане медичне обслуговування та достойний соціальний захист;
- обирати, та не бути обраним (рабів, до земного раю – не пускають);
Наявність більшої кількості прав ніж обов’язків затверджують гідність раба та піднімають його самооцінку (процес зомбування).
Свідомий раб, має обов’язки:
- самовіддано працювати за мізерну плату на благо та для збагачення свого рабовласника і його клану;
- сплачувати непомірно високі податки не отримуючи жодної підтримки;
- сплачувати непомірно високі тарифи (підтримуючи розвиток приватних монополій), отримуючи низькоякісні комунальні послуги;
- поводити себе чемно (толерантно) по відношенню до свого рабовласника-гнобителя;
- чітко дотримуватись букви прописаних рабовласником правил;
- стійко витримувати всі труднощі рабського існування (нє скігліті);
- боронити приватну територію від зазіхань інших рабовласників;
- сліпо піддаватися на провокації влаштовані рабовласником - окупантом (питання мови, культури, релігії, історії тощо), щоб відволікти від головної події – грабунку кожного окремо узятого раба.
