Нещодавно, подорожуючи Південною Італією, мені на думку спало написати репортаж про специфіку такого явища, як мафія. Поспілкувавшись з людьми і переглянувши певну літературу, я дійшов висновку: те, що в Італії першопочатково називалося "мафією" практично не має нічого спільного з тим поняттям "мафія", яке ми застосовуємо тепер по відношенню до організованих злочинних угруповань. Натомість організовану злочинність - національного та регіонального масштабів - у тому вигляді, як зараз, раніше б назвали іншим словом - "каморра".
Каморра виникла в 18 столітті в околицях Неаполя, тоді як мафія походить з Сицилії, а її поява датується початком 19-го ст. Саме слово мафія, як зазначають експерти, походить від сицилійського діалектичного "mafiusu", що перекладається як "нахабний". Хоча знаменитий американський письменник італійського походження Маріо Пьюзо у своєму безсмертному творінні Хрещений батько зазначає, що мафія в перекладі з сицилійського діалекту означає "прихисток"
Поява мафії була пов’язана із погіршенням соціально-економічних умов існування населення острова, до яких додавався гніт французької окупаційної адміністрації. В цей же час каморра виступала як суто кримінальна структура, що, навпаки, співпрацювала з французькою монархією і, за свідченням дослідників, навіть надавала свої кадри для окупаційної адміністрації, які виконували роль сексотів-стукачів, шпигунів і катів. Тобто, каморра виступала колаборантською структурою, що саме по собі забезпечувало їй комфортне існування.
Мафія ж будувалася як кланово-сімейна організація сицилійських селян за принципом таємного ордена – тільки таким чином можна було вижити в умовах бідності та національних утисків. Мафіозі сформували своєрідний неписаний кодекс честі, який пізніше ліг в основу так званих Десяти заповідей Коза Ностра.
Звичайно, «мафіозі» не гребували незаконними способами заробітку, але це був часто єдиний шлях до виживання. До мафії брали виключно італійців, на Сицилії до керівництва клану взагалі могли потрапити лише вихідці з цього острова, тоді як каморра не мала чіткого національного забарвлення: як і за часів піратства до цього організованого злочинного угрупування могли потрапити люди будь якої національності.
Суто кримінального забарвлення мафія починає набувати в 20-30-х роках 20–го ст. після масового «ісходу» сицилійців до США, спричиненого жахливою бідністю та жорстким переслідуванням мафіозних кланів з боку фашистського режиму Беніто Муссоліні. Саме з тих часів до мафії застосовується ще один термін – «коза ностра», тобто «наша справа». Після Другої Світової війни «коза ностра» повертається до Італії, де її активно використовують антикомуністичні сили для боротьбі зі своїми опонентами з Компартії. З того часу мафія починає потрапляти у владу і поступово зростатися з нею. Вам це нічого не нагадує?
Ось-ось, я кажу саме про нашу Україну. Але специфіка появи, розвитку, становлення і зрощення з владою українських організованих злочинних угруповань вказує на певну подібність так званої «української мафії» до каморри – структури, яка і досі є чи не найбільшою проблемою Півдня Італії і наводить жах на неаполітанців.
Єдина відмінність від Італії в тому, що українська «каморра» народилася не в бідних сільськогосподарських районах, а в розвинутих промислових. Хоча, якщо враховувати, що містом, довкола якого формувалася «каморра», був великий порт Неаполь, то взагалі розбіжність цю можна вважати частковою.
Прообразом нинішньої вітчизняної «каморри» стали кримінальні групи Півдня та Сходу України, які під час революції пішли на співпрацю з радянською владою. В 20-30-і рр. як і в Італії, кримінальні угруповання піддалися жорстким репресіям і були загнані в підпілля. Але після послаблення режиму організований злочинний елемент знову підняв свою голову, починаючи з 80-х почуваючись все більш і більш комфортно.
Найбільшої «слави» на початку 90-х заживають собі кримінальні угруповання Донбасу. Донецькі ОЗУ, як і структури каморри, не мають чіткого національного забарвлення (на відміну від, наприклад, одеської мафії початку 20-го ст.), мають наднаціональний характер, характеризуються співпрацею з владними структурами для «кришування» свого бізнесу», а потім і зрощенням з останніми, підкупом правоохоронних органів, жорстоким ставленням до конкурентів.
Як донецька, так й італійська каморра безжальні до своїх опонентів, до тих, хто її критикує. Обидві активно використовують свої зв’язки з владою, аби «заткнути» сміливців, що посміли виступити проти «системи» (так самі себе називають ватажки найбільших кланів Каморри). Так, в 2009 року «донецькі» запроторили за грати журналіста Бориса Пенчука, автора книги «Донецька мафія». Так само в Італії постійно зазнає переслідувань з боку підкуплених каморрою правоохоронних структур журналіст Роберто Савьяно, автор книги «Гоморра», присвяченій жахливим злочинам найбільшого в країні кримінального угрупування.
Можна проводити багато паралелей між тим, як каморра зрослася з владою і бізнесом в Італії і тим, як це зробили донецькі в Україні. Одне – і це основне – очевидно: нашою державою керує колишній кримінал, мафія, тобто, в нашому випадку – каморра. Українська до того ж ще й підігрує російському авторитарному вождю Володимиру Путіну.
І в цьому випадку хотілося б навести українським «донам» приклад Італії, де фашистський диктатор Беніто Муссоліні безжально знищував мафіозі, які відмовлялися віддавати всі свої збереження державі. Історія доводить, що диктатура не буде рахуватися чи то з мафією, чи то з каморрою, вона буде визискувати її, а непокірних – знищувати. Тому, панове «донецькі», раджу вам вивчити сумний досвід ваших «колег» з Сицилії та Неаполя перед тим, як домовлятися з кремлівським очільником.
