Відтоді, як я почав вникати в українську політику, мене завжди цікавило – в чому причини наших поразок, де шукати їхні витоки? Чому Україна, яка налічує кілька тисячоліть своєї історії, дала світові потужні пласти культури, зараз знаходиться в глибокій економічній, цивілізаційній і культурній кризі? Все це призвело до того, що українці за рівнем життя знаходяться, на даний момент, серед країн третього світу. Безперечно, до такого стану Україну привело те, що проти неї вже кілька століть ведеться жорстока війна. Зараз ми не чуємо пострілів гармат і вибухів бомб, бо є інші, більш «цивілізовані» методи ведення війни, починаючи від економічної, ідеологічної, інформаційної і багатьох інших видів воєн, які придумала людина. Проти українців ведуться війни, і які ж наші дії у відповідь? Взагалі, коли йде війна, потрібно знати про свого противника якомога більше, щоб мати успіх в боротьбі з ним. Це і кількісний склад війська противника, і його дислокація, і яким озброєнням він володіє. Так от, саме цієї інформації, про тих хто окупував і гнобить українців і Україну у нас білим днем з вогнем не знайдеш. Якщо подивитися на численні політичні ток-шоу на ТБ, які йдуть у нас майже кожного вечора, то там балакають про що завгодно, але аналізу ситуації в Україні і які потрібні кроки для того, щоб владу в Україні взяли українці, ви там ніколи не почуєте. Наша, так звана, «політична еліта» мені нагадує зашорених коней, які мчать по колу циркового манежу і везуть за собою українців. На їхньому шляху розкидані граблі, і час від часу зашорені коні наступають на ці граблі, але вперто продовжують бігти по цьому замкненому колу. Для тих, хто не знає, що таке шори, коротке пояснення: шори чіпляють на кінську збрую так, щоб кінь бачив тільки те, що попереду і не бачив, що відбувається навколо. Так от, трохи про граблі, на які ми час від часу наступаємо. Я маю на увазі віру більшості українців в прихід Месії, який повинен все зробити за них: і Україну звільнити, і зробити всіх заможними. Яскравий приклад цього – Помаранчева революція, коли всі надії покладалися на Ющенка. Майдан його боготворив, люди буквально молилися на нього, здавалося вся Україна з’їхалася тоді в Київ. І що з того вийшло – була втрачена унікальна можливість взяття влади українцями, яка здавалося була послана нам вищими силами. Люди дочекалися перемоги Ющенка на виборах і спокійно роз’їхалися по домівках, довіривши долю України новообраному Президенту і його «любим друзям». Розуміння того, що тоді насправді відбувалося на Майдані, що йшли закулісні ігри і торжища, а торгували майбутнім України, прийшло пізніше. Тому основний і головний урок з того, що відбулося такий: «Ніяка національна революція неможлива до тих пір, допоки не відбудеться революція в головах людей! Доки не відбудеться ламання стереотипів, сприйняття оточуючого світу через «рожеві окуляри». Все, що потрібно було зробити тоді на Майдані – це утворити Комітет національного порятунку з метою підняти українців на всеукраїнський страйк з вимогою розпуску антиукраїнського парламенту і проведення позачергових виборів. На яких, я впевнений, на хвилі всенародного підйому патріотичні українські сили взяли б переконливу перемогу. А так – Ющенко фактично врятував владні еліти, які нам залишилися від Радянського Союзу. Тепер поговоримо про ламання стереотипів. Я маю на увазі зброю, за допомоги якої ведуться сучасні війни – арсенал тут великий. Це і «ліберальні цінності», і «демократія», і «права людини», сексуальні меншини, гендерна рівність і ще багато чого, але найголовніше тут - придумана хитромудрими дядечками багатопартійна система. «Поділяй і володарюй» - ось сенс всього цього. Не допустити національного підйому – того, що відбувалося в Європі в середині дев’ятнадцятого століття – так званої Весни народів, коли постали на мапі нові держави. Не секрет, що справжня політика робиться за кулісами і ті, хто дійсно керує, ніколи не виставляють себе напоказ. Щоб люди не зрозуміли того, що відбувається насправді і придумана гра у тих, хто при владі і тих, хто в опозиції. Фактично, більшість партій фінансуються з одного джерела і ми є лише маріонетками в їхній закулісній грі. Якщо розібратися, ми всі, хто народився в Україні, є дітьми цієї землі, яка нас породила. Україна – земля дана нам Богом! Всі люди бажають практично одного – сімейного щастя, любові, достатку, жити в мирі і злагоді, одним словом - нам нема чого ділити. Ділять нас ті, хто хоче нами і надалі керувати. Чи є вихід з цього глухого кута, куди українців колись давно загнали, чи ми, як ті зашорені коні, бігаємо по одному і тому ж колу, набиваючи собі кожен раз гулі, не роблячи з цього ніяких висновків? Як казав класик: «Безвихідних положень немає, є неправильні рішення». Нам треба знайти таку ідеологію, яка б об’єднувала українців, а не роз’єднувала. І тут нам на допомогу приходить безсмертний геній Тараса Шевченка:
«Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, Що проклену святого Бога, За неї душу погублю!»
Для Шевченка Україна була понад усе, це було його життєве кредо. Україна повинна бути в центрі нашого світосприйняття, в її святій Землі зариті пуповини мільйонів наших пращурів, вона полита кров’ю мільйонів і мільйонів українців! Ідеологія україноцентризму – це якраз те, що може об’єднати українців. Без поділу на партії, релігійні конфесії і все те, що людей роз’єднує, а не об’єднує. Тільки тоді, коли Україна стане для кожного з нас центром Всесвіту, коли вона буде жити в наших серцях – тоді нам не страшні ніякі зайди і вороги. Навіть, коли нас, не дай Боже, розсіють по світу, ми будемо незнищенні. Як і за допомогою чого можна втілити в життя ідеологію україноцентризму? Потужна громадська організація, яка охопить своєю діяльністю не тільки українців в Україні, але й по всьому Світу. Тільки за межами України живе приблизно 15 мільйонів українців, а це потужна сила. Успіх такого об’єднання можливий тільки за однієї умови – якщо українці будуть жити, як одна велика Родина, де ні одна людина не залишиться без уваги і буде потрібною громаді. Людство вступає в епоху Водолія, де все зміниться невпізнанно. Які випробування випадуть на нашу долю – невідомо. Тільки згуртована нація вистоїть в майбутньому. Тому ми повинні рішуче і негайно відкинути все те, що нам нав’язано ззовні нашими ворогами і згадати діла славні наших незабутніх предків. Саме там ми зможемо черпати наснагу і знання з бездонної криниці наших пращурів. І наостанок згадаємо Шевченкове: «Обніміться брати мої! Молю вас, благаю!» Микола Заремба.
