«Любіть Україну» — вірш Володимира Сосюри вустами 12 іноземців
life.pravda.com.ua
Випускник КПІ Олександр Гонтар зняв ролик, у якому дванадцятеро іноземців з різних країн світу розповідають рядки з віршу Володимира Сосюри «Любіть Україну». Бюджет відео 0 гривень. Як жартома каже Олександр, «ну... може, ще пару жетонів на метро та стаканів чаю».
«Я не купував нічого спеціально для його зйомки, камера в мене вже була, мікрофон — найпростіший, штатив… ну і комп'ютер – щоб звести відео», — додає хлопець. Планів якось далі поширювати ролик у нього нема – користувачі соцмереж самі радо діляться посиланнями на відео.
Бракує патріотичного контенту
«Не секрет, що є нестача якісного патріотичного контенту в українському інтернеті. Я та багато інших молодих українців її відчувають. Але чекати, що хтось створить його для тебе, марно. Треба братися і робити власноруч. Якщо це потрібно мені, то неодмінно знайдеться хтось ще з тими ж потребами», - розповів «Українській правді. Життя» Олександр Гонтар. Він не поспішав зі зйомками, адже робив у першу чергу для себе – хотілося зняти хороший соціальний ролик, а як він буде потім поширюватись – його не дуже цікавило.
Сама ідея ролика виникла цього літа: «У мене гостював по couchsurfing Маркос (перший хлопець з відео). Я повів його гуляти містом, і паралельно навчив кільком простим реченням українською. В мене була з собою камера, і я подумав, що класно було б щось записати про те, як він говорить українською. З цього майже одразу виникла ідея з віршем, „Любіть Україну!“ Він був найбільш патріотичним віршем, який мені згадався зі школи». Майже всі герої ролика — це каучсьорфери, які гостювали у автора відео, а також іноземні студенти з освітнього курсу. Під час подорожей містом Олександр просив їх сказати на камеру кілька рядків з вірша.
Олександр Гонтар
«Для більшості іноземців українська мова досить складна, тому я просто кілька разів промовляв потрібний рядок, а вони за мною повторювали. Мало кому вдавалося це зробити з першого разу, адже у всіх народів свої мовленнєві особливості, тому на один фрагмент йшло близько 20хв і п'яти дублів». «Найважче було із японцем — він старався, проте я навчав його говорити довго. Декому простіше було написати транскрипцію та прочитати, а з слов'янами легше — їм вдається майже з першого разу, особливо полякам». Як зауважує Олександр, «з каучсьорферами була складність». «Я не міг приймати гостей щодня, та і батьки були не дуже в захваті від моєї гостинності, тому довелось розтягнути зйомки майже не півроку — то часу не було, то змоги приймати гостей, та і я не поспішав нікуди», - пояснює хлопець. «Мої герої не живуть в Україні, проте за тих чи інших обставин опинилися у Києві, а я зробив все можливе, щоб їм тут сподобалось», - каже Олександр Гонтар.
