«Наша чудова українська врода, нагріта гарячим полуденним сонцем, навіва на думи насіння поезії та чар. Як пшениця зріє на ниві і складається у копи і скирти, так і воно, те насіння, запавши у серце й думку, зріє словесним колосом і складається у народні оповідання й легенди» Олекса Стороженко
zerniatko.wordpress.com
У дохристиянські часи 24 листопада наші предки відзначали свято Долі. Дівчата цього дня ворожили та приносили жертви богам, прохаючи швидкого шлюбу та доброго чоловіка, а старші люди намагалися дізнатися, наскільки врожайним буде новий рік.
У християнські часи, вшановуючи 24 листопада Феодора преподобного, казали, що від цього дня вітри вже голодним вовком виють, а після нього щодень стає все холодніше.
За церковним календарем 24 листопада вшановують мучеників Міни, Віктора, Вікентія, преподобного Феодора Студита та преподобного Мартирія Зеленец.
Іменинники 24 листопада: Віктори, Максими, Стефанії, Федори і Степаниди.
24 листопада народилися: 1806 — Олекса Стороженко, український письменник, етнограф, художник. Автор двотомного видання «Українські оповідання», в основі значної частини яких — народні перекази, анекдоти, прислів'я.
Події 24 листопада: 1638 — в урочищі Маслов Стан ухвалена «Ординація війська запорозького реєстрового». 2004 — Центральна виборча комісія України оприлюднила офіційні результати виборів Президента України. Переможцем було визнано Віктора Януковича. Протокол підписали 11 членів комісії, один із яких, Олександр Чупахін, підписав його з позначкою, що цей документ «не відповідає волевиявленню українського народу». Не підписали протокол троє членів ЦВК — Андрій Магера, Руслан Князевич і Ярослав Давидович.
Події 24 листопада: День пам’яті жертв голодомору і політичних репресій в Україні
Чи знаєте ви, що: Про долю Найчастіше доля в українців змальовувалася в образі жінки, панича або ж незнайомця. Щаслива доля була приємна на вигляд, чепурна, а лиха — заспана, запухла й неохайна.
Також, за народною уявою, кожна людина мала свою долю, що визначала її вік, добробут тощо. Інколи доля сприймалася не як божество, а як двійник людини. У народних оповідях говорилося, що у багатих і щасливих людей доля з'являється на її ниві та дбає про ведення всіх господарських справ. Доля ж убогої людини найчастіше байдикує, гойдається на верболозі або спить. Отже, за всієї своєї вродженості та невідворотності, доля все ж залежала від характеру та здібностей людини. А ще люди вірили, що щасливу долю слід приймати з вдячністю, а не з погордою, бо інакше можна втратити її. Довідатися про долю можна було підслухавши розмови «віщих птахів». Разом із тим багато-хто, зокрема, молодь охоче вдавалася до послуг різноманітних ворожбитів та ворожок, планетників, мольфарів тощо, власне, як і сьогодні. «Рідна країна»
