«Тиша – це мова, якою говорить до людини Бог» Богдан-Ігор Антонич
У народі колись 17 вересня вшановували ікону “Неопалима купина», якій молилися, аби вона вберегла господарство від вогню.
За церковним календарем 17 вересня вшановують священномученика Вавилу і з ним трьох отроків: Урвана, Прилідіана, Епполонія та матір Христодулу; пророка Боговидця Мойсея, святого Іоасафа, мученика Вавилу і з ним 84-ох отроків.
Іменинниками 17 вересня є: Мусій, Федір, Юлій, Митрофан.
17 вересня народились: 1864 — Михайло Коцюбинський, український письменник, громадський діяч, голова Просвіти в Чернігові, один з організаторів Братства Тарасівців. Автор повістей Тіні забутих предків»., «Fata Morgana», «Коні не винні», «Дорогою ціною». «Боюсь, хвилююсь, але пишу…» (М.Коцюбинський про роботу над «Тінями забутих предків») «Коцюбинський — людина культурна, до найменших подробиць, європеєць з голови до п'ят … був справжнім аристократом Духа без жодного силування з свого боку…». (тогочасний критик С.Єфремов») 1901 — Микола Глущенко, український художник. Народний художник України, лауреат державної премії України ім.Т.Шевченка.
Події 17 вересня: 1919 — Оприлюднено відозву головного отамана військ УНР Симона Петлюри до населення соборної України з викладом основних положень програми уряду УНР. 1989 — у Чернівцях відкрився перший фестиваль української пісні «Червона рута».
17 вересня відзначають: День рятівника Рош Ха-Шана (єврейське свято Рош Ха-Шана відзначається на честь створення світу, він символізує початок нового року і завершення року, що минає).
Чи знаєте ви, що: Найстаріше дерево України має понад 1350 років. Це дуб, що росте в урочищі «Юзефинська дача» Рокитнянського району Рівненської області. Нині урочище «Юзефинська дача» – пам’ятка природи загальнодержавного значення. Вона створювалась саме для охорони дуба-патріарха та його молодших братів 500-600 річного віку. Дуб-патріарх має обхват 8,4 метри, його ледве охоплюють п'ятеро людей, узявшись за руки, висота дерева становить 20 м. Українка Євдокия Завалій – перша і єдина жінка-командир взводу морської піхоти у роки Великої Вітчизняної війни. Вона народилася у 1926 році на Миколаївщині. У 1943 її направили на шестимісячні курси молодших командирів, по закінченні яких у званні молодшого лейтенанта її направили у морську піхоту командиром взводу. Їй тоді було 17 років! Командуючи взводом, вона звільняла Севастополь, штурмувала Сапун-гору (нагороджена орденом Вітчизняної війни І ступеня), брала участь у боях за Балаклаву, Сахарну Головку, Керч, переправлялась через Дністровський лиман, звільняла Бессарабію, воювала за звільнення Тамані, Туапсе, Новоросійська, висаджувалась з десантом в румунську Константу, болгарські Варни і Бургас, Югославію. У ході Будапештської наступальної операції Завалій зі своїм взводом пройшла через міську каналізацію з кисневими подушками і захопила бункер з німецьким командуванням. У числі полонених виявився генерал. Для нього цей полон був вдвічі гіршим, адже морськими піхотинцями командувало дівчисько. За цей епізод Євдокія Завалій була нагороджена орденом Червоного Прапора. А від німців вона отримала «почесне» звання «Фрау Чорна смерть». «Рідна країна»
