Я прошу всіх прочитати цей текст, і, якщо ви згодні – перепостити його.
Майже ніхто не зрозумів перших повідомлень про те, що Дніпропетровська обласна Рада заставила понад п’ятдесят об’єктів. В заклад для створення резервного фонду зерна, бо, бачте, створити цей фонд інакше брехіоналам завадили погані зима та весна. Не треба бути Нострадамусом, аби передбачити, що погані літо та осінь завважать їм викупити ці об’єкти і вони перейдуть у власність прихватизаторів, скоріше за все – з числа самих депутатів-бізнесменів (скорочено –ДЕ-БІ).
Слід зазначити, що цей документ був прийнятий п’ятим додатком до останнього пункту порядку денного. Первісно в ньому значився Аульскій водогін, що постачає Дніпропетровськ водою – імовірно, це було зроблено, аби притягти до нього увагу, і, коли брехіонали погодилися його не заставляти, то вже увага була розпорошена.
Отже, в заставу йдуть:
1) Корпус А Дніпропетровського історичного музею. Це – так званий «корпус Яворницького». Його проект Дмитру Івановичу допомагала вибрати Леся Українка, на хвилиночку. Відібрати цей корпус у музею – давня мрія місцевих українофобів, при Сталіні це було зроблено (після чого Яворницький не прожив і року). Працювати без цього корпусу музей не може, бо в «радянському» корпусі були побудовані лише експозиційні зали, а приміщень для співробітників, фондів, бібліотеки там немає. На початку незалежності корпус частково вдалося повернути, на жаль, туди ж увіткнули частину відділів обласної бібліотеки, і, оскільки саме я очолював цю боротьбу за повернення, я добре пам’ятаю, як мені сичали в обличчя, що музей все одно звідтіля виселять, бо (цитую) «Яворницький – це Україна, а Україна – це націоналізм».
2) Заставляють Оперний театр та Театр ім.. М.Горького. Їх також намагалися знищити, до цих просторих будинків у центрі міста вже не раз тяглися лапи ДЕ-БІ. Я добре пам’ятаю листівку ще єдиного Руху про те, що навіть Гітлер в окупованих країнах не знищив жодного оперного театру.
3) П’ять навчальних закладів для дітей-інвалідів, санаторії для них же, два будинку дитини, п’ять будинків тубдиспансеру ( в умовах епідемії туберкульозу! Вбивці! Чикотило відпочиває, Онпрієнко курить десь збоку.), два заклади для хворих на СНІД (ще раз вбивці!), чотири наркодиспансери, дві санстанції, пологовий будинок…
4) Училище культури, існування якого в Дніпропетровську, погодьтеся, нелогічне.
Навіть просто ринкова ціна цих будівель в центрі або в непоганих районах міста складає десятки мільярдів безумовних грошових одиниць, тобто набагато перевищує вартість усього цього «фонду».
Висновки робить самі, панове.
Джерело: http://kogtyanz.livejournal.com
|
|
|
|
